Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 року Справа № 911/3888/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М.- головуючого Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіна ухвалувід 22.12.2014 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 911/3888/14 господарського суду Київської областіза заявою боржникаТовариства з обмеженою відповідальністю "Аукціон-Центр", м. Київ пробанкрутстволіквідаторСвєташев А.Ю.

представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.09.2014 у справі № 911/3888/14 прийнято до розгляду заяву про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Аукціон-Центр" (далі - Боржник, Товариство) за заявою останнього в порядку норм ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції після набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін) (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.09.2014 порушено провадження у справі про банкрутство Боржника, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, а справу призначено до розгляду в судовому засіданні тощо.

Постановою господарського суду Київської області від 01.10.2014 (суддя -Лопатін А.В.) Товариство було визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором Боржника призначено Свєташева А.Ю.

Не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція) звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати постанову господарського суду Київської області від 01.10.2014 та припинити провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 (головуючий суддя - Пантелієнко В.О., судді: Доманська М.Л., Остапенко О.М.) апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м.Києві на постанову господарського суду Київської області від 01.10.2014 року у справі №911/3888/14 припинено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, Інспекція звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 та направити справу на новий апеляційний розгляд.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 104, 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, ст. 60 Господарського кодексу України, ст. 78 Податкового кодексу України, а також норм процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Аукціон-Центр" просить залишити без задоволення касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 без змін.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, припиняючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою Інспекції, апеляційний суд вказав, що скаржник не набув статусу учасника провадження у справі банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Аукціон-Центр", права Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві оскаржуваною постановою не порушені, питання про її права і обов'язки судом першої інстанції не вирішувались, тому Інспекція не має права на оскарження постанови від 01.10.2014 про визнання Товариства банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Заперечуючи такі висновки суду, Інспекція зазначила, що судом було порушено інтереси держави в особі Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві. На думку скаржника, інтереси держави полягають в дотриманні суб'єктами господарювання правових актів, що визначають соціально-економічні основи держави та суспільства, зокрема, Податкового кодексу України, яким визначено принципи побудови системи оподаткування, в тому числі принцип обов'язковості, який полягає у впровадженні норм щодо сплати податків і зборів, визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період. За твердженням скаржника, Інспекція, як контролюючий орган, вправі оскаржити судовий акт, за наслідком якого змінюється правовий статус юридичної особи, платника податків. Крім того, Інспекція зазначає, що при зверненні до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство Товариством не було дотримано порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними запереченнями, оскільки вони викладені без врахування встановлених апеляційним судом обставин справи та з невірним застосуванням норм законодавства.

Так, ст. 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього кодексу.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

Враховуючи те, що у справах про банкрутство, окрім судових рішень у формі ухвал, в одному випадку, у разі визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, виноситься постанова, оскарження такої постанови відбувається з урахуванням особливостей, передбачених Законом про банкрутство.

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 41 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

У відповідності до ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (конкурсні кредитори та боржник), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Крім того, цією ж статтею Закону про банкрутство визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

При цьому, колегія суддів зауважує, що зазначений перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) користуються правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників. Ця норма міститься в ст. 210 Господарського кодексу України. Проте, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через певні процедури, які визначені спеціальною нормою законодавства - Законом про банкрутство.

Однак, інші випадки участі органу доходів і зборів у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені. Таким чином, орган доходів і зборів не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Особливості та порядок заявлення кредиторами вимог до боржника, що ліквідується в порядку ст.95 Закону, визначені положеннями ч.3 ст.95 Закону, які передбачають, що кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Отже, у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником (в порядку ст.95 Закону), особа може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство, лише після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

Проте, судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи відсутність доказів звернення Інспекції з грошовими вимогами до Боржника в порядку, встановленому ч. 3 ст. 95 Закону про банкрутство.

Крім того, про наявність у Боржника будь-якої податкової заборгованості Інспекція не зазначає і в касаційній скарзі.

Таким чином, обґрунтованим є висновок апеляційного суду, що Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві не є учасником справи про банкрутство Товариства, оскільки не зверталася з грошовими вимогами до Боржника.

Судом апеляційної інстанції також встановлено і відсутність порушення прав податкового органу на здійснення податкової перевірки Боржника - платника податків.

До того ж, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з апеляційним судом, що орган податкової служби був вправі звернутися до ліквідатора Боржника та провести позапланову перевірку його господарської діяльності, а у випадку відмови ліквідатора надати можливість перевірки суб'єкта господарювання, орган податкової служби був вправі оскаржити дії ліквідатора до суду у справі про банкрутство.

При цьому, апеляційним судом встановлено, що скарг на дії ліквідатора від учасників процесу та, безпосередньо, від скаржника до суду не надходило. Доказів того, що суд першої інстанції при прийнятті постанови про визнання Товариства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вирішив питання про права та обов'язки Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, останньою також не надано.

Отже, враховуючи встановлені апеляційним судом обставини та аналіз норм законодавства, касаційна інстанція дійшла висновку, що Інспекція не набула статусу учасника у справі про банкрутство Боржника, оскаржувана нею в апеляційному порядку постанова про визнання Товариства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури не стосується її прав та обов'язків, а тому Інспекція не мала права апеляційного оскарження прийнятої у справі постанови суду першої інстанції відповідно до положень ст.ст. 91, 106 ГПК України.

Доводи касаційної скарги Інспекції не спростовують обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою скаржника, який не є учасником провадження у справі про банкрутство, з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. У зв'язку з викладеним, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 210 Господарського кодексу України та ст. 41, п. 1 ст. 80, ст.ст. 91, 106, 1115, 1117, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 у справі №911/3888/14 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є.Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 25.02.2015